У травні в 3 – А класі Дубенської ЗОШ І – ІІІ ст. №7 відбулося свято «Нев’янучі квіти повір’їв».

… З віків далеких, як пам’ять роду, маленький вогник йде до нас…

Отой маленький тремтячий вогник – то невмируща душа нашого народу, тоненька ниточка, яка єднає людські покоління. І поки горить той вогник у людських душах, поки у людей є любов до рідної землі і своєї історії, до тих пір народ буде народом, а не просто населенням.

Кожне людське покоління залишає після себе слід на землі. Так, є в нашого народу твори давні-прадавні, за допомогою яких наші предки пізнавали світ і себе в ньому, закріплювали свої знання у формі заклинань, забобонів – це повір’я.

Проведене свято стало живим музеєм історії нашого народу із розповідей про рослини. Адже давно люди помітили, що деякі рослини мають цілющі властивості, інших треба оберігатись, ще інші обожнювали і цінували за красу. Учні поділились знаннями про рослини-обереги нашого народу із гостями свята, не забувши наголосити на необхідності їх охорони і збереження.

Окрасою свята стали пісні, легенди, повір’я. В кожному повір’ї – душа людини, її минуле.

Тож збережемо все те, що передали нам наші предки, і збережемо природу, яка нас годує, лікує, пестить.